Нормативна база

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

      Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

Преамбула

      Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі;

      беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будь-яких відмінностей за такими ознаками як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина;

      беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження;

      беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і вказана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями добробуту дітей;

      беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині краще, що воно має,

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

      проголошує цю

ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ДИТИНИ

з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. 
 

Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9.Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів

---

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України

31.10.2011         №1243

ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

Орієнтири  передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Метою  основних орієнтирів  вихованняє створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

організація виховного процесу в класному колективі та в роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;
створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;
змістове наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;
задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;
реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;
оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;
створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;
співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;
інтеграція зусиль батьківської громади позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Основні орієнтири виховання розраховані на весь період виховної діяльності з учнями окремого класу з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей (для роботи з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів).

Змістове наповнення основних орієнтирів виховання передбачає формування цінностей і ставлень особистості до себе і людей, суспільства і держави, природи і здоров'я, праці та мистецтва. Після кожної змістової лінії подаються характеристики вікових особливостей учнів, зміст та форми виховної діяльності, критерії і вимоги до виховних досягнень учнів. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій з урахуванням інтересів, потреб, запитів класних керівників, батьків та дітей.

В основних орієнтирах виховання  пропонуються форми роботи  для роботи з окремими класними колективами. У проектній діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на:

розвитку творчої особистості дитини;
виявленні та становленні індивідуальних особливостей школярів;
рівні особистісно-виховних досягнень учнів;
створенні відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;
функціонуванні системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У процесі виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини учня, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Виховання учнів реалізується у процесі організації:

навчально-виховної діяльності;
позаурочної та позакласної діяльності;
позашкільної освіти;
роботи органів учнівського самоврядування;
взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

З цією метою створюються відповідні психолого-педагогічні умови у навчальному закладі, а саме:

відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти;
ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;
перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;
творення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;
захист і підтримка інтересів особистості дитини;
самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;
стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;
створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;
інтеграція виховних впливів освітнього середовища;
практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;
культивування цінностей особистості.

Для кожної вікової категорії дітей прийнятними є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.

ІІ.ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб'єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Поряд з ознаками позитивних змін у вихованні особистості загострилися і певні протиріччя, що спричинило виникнення нових суттєвих проблем.

Стан духовної культури і моралі суспільства, як у світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок — "втеча молоді від реальної дійсності" в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Результати опитування  учнівської молоді та  керівників навчальних закладів в Україні,  що проведено у 2010 році в межах міжнародного проекту – «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді  України» свідчать, що:

- досвід курити цигарки мають від 20% до майже 78% опитаних (залежно від їхнього віку і місця навчання),  пробували хоча б коли-небудь курити 55%  опитаних  хлопців і 41 % дівчат,  перші спроби курити серед хлопців найчастіше відбувалися в 11-річному віці,  рідше – в молодшому віці, серед 7-8%  опитаних перші спроби курити зробили в 13-15 років, 11 %  учнівської молоді курять щодня, а 4% - хоча б раз на тиждень;

- 46% респондентів вживали алкоголь протягом останнього перед опитуванням місяця ( 48 % - серед хлопців, 45% - серед дівчат );

- досвід вживання марихуани або гашишу у своєму житті мали 16 % учнівської молоді віком 15-17 років  ( 24 % - серед  хлопців, 9 % - серед дівчат ),  за останні 12 місяців вживали  наркотичні  речовини    8 % опитаних ( 14 %- серед хлопців, 4 % - серед дівчат);

- 38 %  учнівської  молоді  щонайменше раз на рік брали участь у бійках, 32% - зверталися до медиків із травмами, майже 42% не рідше одного разу на 2 місяці потерпали  від образ і 47 % ображали інших учнів/студентів свого навчального закладу;

- 42 % опитаної учнівської молоді віком 15-17 років мають досвід статевого життя ( 55% серед хлопців, 31 % серед дівчат ),  від  7 до 15  % підлітків  (залежно від місця навчання ) вступали в статеві стосунки до 15 років.

Отримані результати поширеності тютюнокуріння та вживання алкоголю, зростання кількості долучених до цього дівчат, рівень вживання наркотиків, збільшення кількості випадків насильства, зменшення віку початку статевого життя і збільшення чисельності учнівської молоді, яка  практикує статеві контакти свідчать про  нагальну потребу посилити  ефективність профілактичної роботи за цими  складовими.

Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, раннє статеве життя ведуть до формування особистості, котра не здатна створити міцну сім'ю, народити і виховати дітей. Як наслідок - поглиблюється демографічна криза.

Складні проблеми постали перед інститутом сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях, недостатньо соціально зрілі, агресивні, а тому адекватно не сприймаються однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток.

ІІІ. МЕТА, ЧИННИКИ,ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД, СТРУКТУРА МОДЕЛІ,ПРИНЦИПИ, ТА ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

Мета виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством). Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та особистісних цінностей.

Чинники сучасного виховання

Першим і найважливішим чинником виховання є сім’я, яка стоїть у центрі глобальних економічних, політичних та культурних змін, які відбуваються у державі і являється тією найменшою клітиною у житті суспільства, його основою, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління.

Другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, в першу чергу, стати осередком виховання, в тому числі, самовизначення і самореалізації кожної особистості.У навчально-виховному процесі головний акцент має переноситись із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати у неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

Успішність виховання школярів великою мірою залежить від особистості вчителя, який повинен володіти високими моральними якостями, ґрунтовними знаннями, педагогічними технологіями, здатністю отримувати додаткові знання, необхідні для практичної діяльності.

Критеріями педагогічної культури є визнання особистісних пріоритетів та інтересів дитини; усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, емпатія, готовність до морального вибору, тактовність, вольова регуляція, дотримання норм учительської етики, уміння рішуче діяти у конфліктних ситуаціях.

Водночас несприятливими чинниками, які гальмують процес виховання підростаючого покоління є брак знань, педагогічного досвіду, низький рівень життя, егоїзм, невизначеність сфери етичних взаємин вчителів, розбіжності у декларованих цінностях та цінностях життя, пріоритет особистісного перед професійним, порушення етичних норм тощо.

Виховання дітей як в сім’ї, так і в школі повинно враховувати індивідуальні здібності і нахили, здійснюватись рідною мовою, в атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння, з опорою на народні і сучасні педагогічні надбання, національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

Важливим чинником у вихованні дітей виступають і соціальні інститути (позашкільні заклади, психологічні служби, інститути підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо), які виступають суб’єктами виховання дітей і дають змогу покращувати та корегувати виховання школярів.

Взаємодія всіх учасників виховного процесу забезпечує педагогічні умови ефективного виховання школярів. Можна виділити суспільні, культурні, педагогічні та родинні умови виховання у молодших підлітків.

Так, до суспільних умов можна віднести вплив державної політики, Конституції і основних законів, суспільних пріоритетів, соціального становища родини, інформативного оточення.

Культурні умови включають: врахування особливостей національного менталітету, історії народу, його світогляду, ставлення до духовної спадщини зокрема мистецтва, релігії, різноманітної творчої і доброчинної діяльності.

Педагогічні умови повинні враховувати особливості впливу школи, сім’ї і соціальних інститутів. Створення необхідних умов на рівні школи передбачає визначення мети виховання, створення навчальних і виховних програм, спеціальну підготовку вчителів, організацію педагогічної і психологічної допомоги сучасній родині у вихованні підростаючого покоління.

На рівні родини – рівень вихованості самих батьків, ступінь їх готовності до виховання власних дітей, вибір доцільного педагогічного впливу, спосіб родинного життя, традиції, проектування життє- і самотворення кожного члена родини, а також особисті якості, світоглядні позиції, життєвий досвід і можливості самореалізації.

Проектно-технологічний  підхід у вихованні

Зміст та організація виховного процесу визначаються його метою як очікуваним ідеальним результатом. Кінцева мета виховання поетапно конкретизується з урахуванням: індивідуально-психологічних особливостей вихованців; особливостей їх сімейного виховання; віку; статі; національної та релігійної приналежності; соціально-економічних та географічних умов; особливостей найближчого соціального оточення; специфіки навчального закладу та наявних ресурсів для здійснення виховної роботи.

Особистісне долучення вихованців до спільної з вихователем діяльності у процесі застосування сучасних виховних технологій здійснюється  через розв'язання соціально-моральних завдань, що ставлять вихованців з умови свідомого вибору і практичної реалізації особистісної позиції, стилю поведінки.

Процес виховання окрім власне наукового підходу складається з творчих актів, засадами яких є відчуття вихователем конкретної життєвої ситуації, його  такт.

Складовими виховних технологій є форми організації та способи виховання. Процес виховання здійснюється у певних організаційних формах  (індивідуальні, групові, колективні, масові).

Реалізація сучасних технологій виховної роботи у практиці можлива на основі проектування розвитку особистості вихованця. Застосування проектно-технологічного підходу до здійснення процесу виховання у навчальному закладі дозволяє: а) практично реалізувати індивідуальний підхід; б) планувати і прогнозувати результати виховних впливів; в) обирати найбільш ефективні для даного учня або класного колективу форми і методи виховної роботи; г) об’єктивно оцінювати ефективність і результативність виховної роботи.  Таким чином відбувається перехід від "педагогіки заходів" до педагогіки цілеспрямованого і свідомого формування особистісних рис і якостей молодої людини. Основними елементами виховної технології (див. табл. 1) виступають: конкретизована (конкретна) мета виховної діяльності (1); завдання, що конкретизують дану мету (2); цільова група виховної діяльності (конкретний учень, група, клас, школа) (3); очікуваний кінцевий результат (4); критерії, за якими будуть оцінюватись результативність та ефективність виховних впливів (5); власне зміст виховної діяльності як спільної діяльності вихователя і вихованця (6); форми виховання (7); методи здійснення виховної роботи (8); часовий проміжок, протягом якого буде здійснюватись виховна робота за даним проектом (9). 

Кінцевим результатом реалізації усякого виховного проекту мають бути життєві компетентності учнів, тобто сформована можливість діяти у конкретній життєвій ситуації відповідно до власних цінностей, ставлень та  переконань.

Такий підхід дає можливість оцінити ефективність проведеної виховної роботи на кожному віковому етапі розвитку вихованця. Оцінка здійснюється  через порівняння очікуваних результатів виховної роботи з її реальними результатами. При цьому стає можливою оцінка ефективності виховання як окремої особистості, так і класу та  школи в цілому.

Пріоритет унікальності кожної особистості вихованця вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму і відповідальності педагога.

Структура виховної моделі національного виховання

Виховна система — це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Ушинського, "духу школи".

Серцевиною виховного процесу є особистість — її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.

Одним із визначальних принципів виховної системи є взаємозв'язок впливів: родини; вчителя; соціальних об'єктів; довкілля (освітнього простору).

Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини на тих чинниках, що допомагають розкрити творчий потенціал дитини.

Залучення до співпраці управлінської, духовної, культурно-мистецької еліти та громадських інституцій створює унікальне середовище координації та інтеграції всіх ланок виховної системи.

Розуміючи українську національну систему виховання як самобутнє і водночас споріднене з вселюдським культурно-історичне явище, спрямоване на виховання свідомого громадянина, патріота.

Основні принципи виховання

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх народностей, які проживають в Україні.

Принцип культуровідповідності.Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості.Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

Принцип особистісної орієнтації.Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

Принцип превентивності.Держава, соціальні виховні інститути та громадські об’єднання здійснюють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи, взаємопов'язаний з іншими, їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.

Зміст виховання

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Патріотизмвиявляється в любові до Батьківщини, свого народу,  турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Розвиненаправосвідомістьвиявляєтьсявусвідомленні особистістюсвоїхправ, свобод, обов'язків, свідомомуставленнідо законівтадержавноївлади. Політичнакультура—цеполітична компетентність (наявністьзнаньпротипидержав, політичні організаціїтаінституції, принципи, процедурийрегламентисуспільної взаємодії, виборчусистему), атакожлояльнейводночасвимогливе ставленнягромадяндодержави, їїустанов, органіввлади, здатність братиактивнуучастьвухваленніполітичнихрішень. Культура міжетнічнихвідносинпередбачаєповажне ставленнядітейтаучнівської молоді доправлюдини; сформованістьінтересудопредставників іншихнародів; толерантнеставленнядоїхніхцінностей, традицій, мови, вірувань; вміннягармонізувати своїінтересиз етнічнимитарелігійнимигрупамизарадигромадянськоїзлагоди.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

Тому у старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів;   володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Ціннісне ставлення до людейвиявляєтьсяуморальній активностіособистості, проявівідповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимостідоіншого, доброзичливості, готовностідопомогтиіншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінніпрацюватизіншими; здатностіпрощатиіпроситипробачення, протистоятивиявам несправедливості, жорстокості. Показникморальноївихованості особистості—цеєдністьморальноїсвідомостітаповедінки, єдність словаіділа, наявністьактивноїзаформоютаморальноїзазмістом життєвоїпозиції.

Характерставленняособистостідосоціальногодовкілля змінюєтьсязвіком. Умолодшомушкільномувіцідитинаоволодіває елементарнимуміннямтанавичкамипідтримкитазбереження міжособистісноїзлагоди, запобіганнятамирногорозв'язування конфліктів; здатністюбратидоувагидумкутоваришівтаопонентів; орієнтацієюнадорослогоякносіясуспільнихеталонівтаморального авторитета. Упідлітковомувіцізростаєцінністьдружбиз однолітками, відбуваєтьсяемансипаціявідбезпосередньоговпливу дорослих, розширюєтьсясферасоціальногоспілкування, засвоюються суспільніцінності, формуютьсясоціальнімотивиповедінки, виникає критичнеставленнядолюдейякрегуляторповедінки. Уюнацькому віцізбільшуєтьсякількістьвиконуванихстаршокласникомсоціальних ролей, зростаютьвимогидовідповідальностізадіїтавчинки, формуютьсямотивисамовизначення, вдосконалюєтьсявміння керуватисясвідомопоставленоюметою, зростаєрольсамостійних формдіяльності: формуєтьсясуспільнаактивність.

Оцінювання навчальних досягнень учнів 2015-2016 н.р.

Здійснення контролю забезпечує своєчасне корегування на­вчального процесу з метою приведення його до рівня, заданого програмою й стандартом, що регламентує його вимоги до обов’яз­кового мінімуму змісту й рівня підготовки випускників. Ці ви­моги містять у собі знання фонетики, лексики, фразеології, гра­матики.

Зміст навчання іноземної мови містить у собі чотири види мов­леннєвої діяльності: аудіювання, говоріння, письмо і читання. Для виявлення рівня володіння кожним видом розроблені відпо­відні критерії.

Ці види діяльності є основою для реалізації системи контролю над ходом й якістю засвоєння учнями змісту навчання іноземної мови. Учень із самого початку навчання повинен знати, як буде оцінюватися його робота, які вимоги в навчанні будуть до нього висуватися. У цьому полягає й певний стимул до підвищення якості своїх знань.

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація.

Основною ланкою в системі контролю в загальноосвітніх на­вчальних закладах є поточний контроль, що проводиться систе­матично з метою встановлення правильності розуміння навчаль­ного матеріалу й рівнів оволодіння ним та здійснення корегування щодо застосовуваних технологій навчання.

Основна функція поточного контролю — навчальна. Запитання, завдання, тести спрямовані на закріплення й повторення вивченого матеріалу, тому індивідуальні форми доцільно поєднувати із фронтальною роботою групи.

Тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оціню­вання. Окремого оцінювання для виставлення тематичних оцінок не передбачено. Під час виставлення тематичного бала результати перевірки робочих зошитів не враховуються.

Наступною ланкою в системі контролю є семестровий контроль, що проводиться періодично з метою перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу в обсязі навчальних тем, розділів семестру й підтвердження результатів тематичних балів, отриманих учнями раніше і контролю чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Семестровий контроль проводиться двічі на рік.

Завдання для проведення семестрового контролю складаються на основі програми, охоплюють найбільш актуальні розділи й теми вивченого матеріалу, розробляються викладачем з урахуван­ням рівня навченості, що дозволяє реалізувати диференційований підхід до навчання.

Семестровий контроль проводиться за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо). У журналі робиться, наприклад, такий запис:

5.12.	18.12.	22.12.	25.12.
Контрольль	Контроль	Контроль	Контроль
Аудіювання	Говоріння	Читання	Письма

Звертаємо увагу, що «Контроль» не є контрольною роботою і може бути комплексним та проводитись у формі тестування.

Оцінка за семестр ставиться на основі поточного оцінювання та оцінок контролю з чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

Під час перевірки робіт з іноземної мови в початковій школі (1-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише згори правильний варіант слова, виразу тощо. Зошити, в яких виконуються навчальні класні та домашні роботи, перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

У 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

В 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі ро­боти, але з таким розрахунком, щоб один раз на місяць перевіря­лися роботи всіх учнів.

Словники перевіряються один раз на семестр. Учитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки.

Відповідно до загальних вимог до ведення класного журналу «записи в журналі ведуться державною мовою. З іноземних мов частково допускається запис змісту уроку та завдання додому мовою вивчення предмета».

Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1 класу учнів поділяють на групи (з 8—10 учнів у кожній, але не більше 3 груп); при вивченні іноземної, що не є мовою навчання, а вивчається як предмет, - клас чисельністю понад 27 учнів поділяють на 2 групи.

Самооцінювання є невід’ємним умінням сучасної людини в процесі пізнання і самопізнання та альтернативним способом оцінки досягнень учнів. Найважливішою метою самооцінювання є підвищення учнівської здатності до саморефлексії, що сприяє зростанню питомої ваги самостійності в організації процесу навчання (самонавчання). Одним з найефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самооцінювання в іншомовному навчанні, є Європейське мовне портфоліо.

Результатом проекту Ради Європи «Європейське мовне портфо­ліо» в Україні стало створення українських версій цього інстру­менту для різних вікових категорій учнів загальноосвітніх шкіл, пілотування експериментальних версій на майданчиках п’ятьох областей України: Одеської, Чернівецької, Тернопільської, Донець­кої та Харківської, упродовж якого вдосконалювались запропо­новані версії, розроблялись шляхи впровадження методології портфоліо в іншомовне навчання українських учнів. З 2008 року проходить широке ознайомлення вчительської аудиторії із новою технологією та принципами Загальноєвропейської мовної політики на шпальтах фахових видань, під час проведення семінарів у різних областях України. Протягом цього періоду до проекту добровільно долучили своїх учнів чимало вчителів іноземної мови з різних регіонів країни.

Сьогодні доступні версії для учнів, які вивчають англійську, німецьку і французьку мови, а також методичний посібник для методистів і вчителів. Ці видання знаходяться в широкому доступі в мережі Інтернет за такими посиланнями.

Методичний посібник для вчителів портфоліо можна знайти за посиланням:

http://www.libra-terra.com.Ua/metodychna-literatura/l1-metoducna- literatura/92-metoducna-emp-portfolio.html

Ознайомитися з версією Європейського мовного портфоліо для школярів 7—12 років і скопіювати її можна за посиланням:

http://www.libra-terra.com.Ua/insha-navchalna-literatura/l2-other- literatura/141-other-literatura-portfolio-7-12.html

для школярів 12-17 років - за посиланням:

http://www.libra-terra.com.ua/insha-navchalna-literatura/12-other-

literatura/126-other-literatura-portfolio-12-17.html

З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо ви­вчення іноземних мов зорієнтовані на Загальноєвропейські реко­мендації з мовної освіти, більш детально ознайомитися із основ­ними положеннями цього документа можна на сайтах: http://www.соє.int; www.britishcouncil.org.ua;www.goethe.de/kiev

 

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

У ПРЕДМЕТІ «ІНОЗЕМНА МОВА»

Центральною у вітчизняній системі виховання є проблема національного виховання. Національне виховання за своїм харак­тером є багатоетапним процесом, одним з яких є шкільна освіта, унаслідок якої формується система цінностей, набуваються знання й уміння, необхідні для самостійного життя в суспільстві.

Комунікативна спрямованість предмета «іноземні мови» надає вчителю широкі можливості у вихованні громадянської позиції, патріотизму, високих моральних якостей особистості. На особистісному рівні патріотизм виступає як важлива стійка характерис­тика людини, що виражається в її світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки. Розвиток патріотичних якостей учня засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає різні його етапи. Ученими доведено, що в 6-7 років дитина отри­мує перші відомості про етнічну приналежність, а у 8-9 років - уже чітко ідентифікує себе зі своєю етнічною групою на основі національності батьків, місця проживання, рідної мови, культури тощо. Приблизно в цей час пробуджуються національні почуття, а в 10-11 років національна самосвідомість формується вже в по­вному обсязі. Зрозуміло, що ці періоди життя діти перебувають у шкільних закладах освіти, від змісту навчання та виховання яких залежить формування таких національних рис, як патріотизм, громадянськість, національна свідомість. Зародження і розвиток цих почуттів у школярів визначає майбутнє всієї української нації та Української держави.

Перший етап. Патріотизм зароджується разом із формуванням родинних почуттів до своєї сім’ї, матері, батька, бабусі, дідуся, родичів.

Провідною темою у вивченні іноземної мови в початковій школі є, безумовно, тема «Сім’я», упродовж якої учні розповідають про своїх найближчих людей і родинне коло. Під час вивчення мате­ріалу з теми «Свята і традиції» молодших школярів ознайомлять з елементами культури країни, мова якої вивчається. Але будь-які знання, що набуваються за допомогою іноземної мови, сприйма­ються тільки через призму знань, сформованих у процесі оволо­діння рідною культурою. Тому, ознайомлюючись із святковими традиціями зарубіжних ровесників, учні, насамперед, вчаться обговорювати сімейні традиції, традиції святкування у власній родині, у дитячому колективі, в якому перебувають.

Другий етап. Виховання любові до своєї малої батьківщини - села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії.

В основній школі учні досягають такого рівня володіння мовою, при якому стає можливим діалог із зарубіжними ровесниками засобами Інтернету чи проектної діяльності, під час яких відбува­ється самоідентифікація маленького українця. Матеріал навчально-методичного забезпечення сприяє розумінню важливості розвитку вміння співпрацювати і контактувати із представниками інших країн. В основній школі відбувається формування навичок та умінь школярів розповідати про своїх друзів, рідне місто, село, країну, національні свята, столицю своєї Батьківщини, надавати інформацію про основні пам’ятки культури, особливості вітчизня­ної шкільної освіти тощо. Широко застосовуються драматизації, пошуково-ігрові завдання, вікторини, конкурси тощо.

Третій етап. Формування власне патріотизму, виховання любові до України як своєї Батьківщини. Розвиток уміння репре­зентувати свою країну у світі, культуру і побут свого народу, святкові обряди і культурні цінності, національні особливості та реалії життя в спілкуванні із зарубіжними ровесниками та гостями набувається засобами активізації отриманих у попередні роки навичок та вмінь за допомогою рольових ігор, творчих проек­тів, організації молодіжних конференцій, змагань, культурних заходів тощо. У навчально-методичному забезпеченні з іноземної мови для цього етапу є чимало культуро-країнознавчого матеріалу та завдань, що передбачають використання інтерактивних техно­логій, націлених на практичне застосування українознавчої інформації, проведення соціокультурних паралелей, виховання від­чуття себе майбутніми громадянами своєї країни, рівноправними партнерами інших європейських країн, покликаних розвивати свою Батьківщину і збагачувати скарбницю світової цивілізації.

Критерії оцінювання навчальних досягнень з іноземних мов

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне,  семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання  спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили,  тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний  тематичний бал. Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочих зошитів не враховуються.   Семестрове оцінювання з іноземної мови  проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I.Початковий		Аудіювання*
	1	Учень (учениця) розпізнає на слух найбільш поширені слова у мовленні, яке звучить в уповільненому темпі.
	2	Учень(учениця) розпізнає на слух найбільш поширені словосполучення у мовленні, яке звучить в уповільненому темпі.
	3	Учень/учениця розпізнає на слух окремі прості непоширені речення і мовленнєві зразки, побудовані на вивченому мовному матеріалі в мовленні, яке звучить в уповільненому темпі.
II.Середній	4	Учень/учениця розпізнає на слух прості речення, фрази та мовленнєві зразки, що звучать у нормальному темпі. В основному розуміє зміст  прослуханого тексту, в якому використаний знайомий мовний матеріал.
	5	Учень/учениця розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі  текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі.
	6	Учень/учениця розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі невеликих за обсягом текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися.
III.Достатній	7	Учень/учениця розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися, сприймає більшу частину необхідної інформації, надану в вигляді оціночних суджень, опису, аргументації.
	8	Учень/учениця розуміє основний зміст стандартного мовлення у межах тематики ситуативного мовлення яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. В основному сприймає на слух експліцитно надану інформацію.
	9	Учень/учениця розуміє основний зміст мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися, а також сприймає основний зміст повідомлень та фактичну інформацію імпліцитно надану у повідомленні.
IV.Високий	10	Учень/учениця розуміє основний зміст мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися, а   також основний зміст чітких повідомлень різного рівня складності.
	11	Учень/учениця ро­зуміє тривале мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Вміє знаходити в інформаційних текстах з незнайомим матеріалом необхідну інформацію, надану в вигляді оціночних суджень, опису, аргументації.
	12	Учень/учениця без особливих зусиль розуміє тривале мовлення й основний зміст повідомлень, сприймає на слух надану фактичну інформацію  у повідомленні.
* Обсяг тексту, рівень складності, лексична та граматична наповнюваність, тематика  текстів  формуються вчителем  відповідно до Програмових вимог, для кожного етапу навчання та типу навчального закладу;
		Читання*
Початковий	1	Учень/учениця уміє розпізнавати та читати окремі вивчені слова на основі матеріалу, що вивчався.
	2	Учень/учениця уміє розпізнавати та читати окремі вивчені словосполучення  на основі матеріалу, що вивчався..
	3	Учень/учениця уміє розпізнавати та читати окремі прості непоширені речення на основі матеріалу, що вивчався..
Середній	4	Учень/учениця уміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту тексти, побудовані на вивченому матеріалі. Уміє частково знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал.
	5	Учень/учениця уміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту тексти, які можуть містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Уміє частково знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень, опису за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал.
	6	Учень/учениця уміє читати з повним розумінням  тексти, які можуть містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Уміє знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень, опису, аргументації за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал.
Достатній	7	Учень/учениця уміє читати з повним розумінням і тексти, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися; уміє знаходити потрібну інформацію в текстах інформативного характеру.
	8	Учень/учениця уміє читати з повним розумінням тексти, які містять певну кількість незнайомих слів, знаходити і аналізувати потрібну інформацію.
	9	Учень/учениця уміє читати з повним розумінням  тексти, використовуючи словник, знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та робити відповідні висновки.
Високий	10	Учень/учениця уміє читати з розумінням основного змісту тексти, аналізує їх, розуміє прочитаний текст, встановлюючи логічні зв’язки всередині речення та між реченнями.
	11	Учень/учениця уміє читати тексти, аналізує їх і робить власні висновки, розуміє логічні зв’язки в рамках тексту та між його окремими частинами.
	12	Учень/учениця уміє читати  тексти, аналізує їх і робить висновки, порівнює отриману інформацію з власним досвідом. В повному обсязі розуміє тему прочитаного тексту різного рівня складності.
* Обсяг, тематика, характер текстів для читання визначаються вчителем відповідно до Програмових вимог   для кожного етапу навчання та типу навчального закладу.
Говоріння*
Початковий	1	Учень/учениця знає найбільш поширені вивчені слова, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні, допускає фонематичні помилки.
	2	Учень/учениця знає найбільш поширені вивчені словосполучення, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні, допускає фонематичні помилки.
	3	Учень/учениця використовує в мовленні прості непоширені речення з опорою на зразок, має труднощі у вирішенні поставленого комунікативного завдання в ситуаціях на задану тему, допускає фонематичні помилки.
Середній	4	Учень/учениця уміє в основному логічно розпочинати та підтримувати бесіду, при цьому використовуючи обмежений словниковий запас та елементарні граматичні структури. На запит співрозмовника дає елементарну оціночну інформацію, відображаючи власну точку зору.
	5	Учень/учениця уміє в основному логічно побудувати невеличке монологічне висловлювання та діалогічну взаємодію, допускаючи незначні  помилки при використанні лексичних одиниць. Всі звуки в потоці мовлення вимовляються правильно.
	6	Учень/учениця упевнено розпочинає, підтримує, відновлює та закінчує розмову у відповідності з мовленнєвою ситуацією. Всі звуки в потоці мовлення вимовляються правильно.
Достатній	7	Учень/учениця уміє зв’язно висловлюватися відповідно до навчальної ситуації, малюнка, робити повідомлення з теми, простими реченнями передавати зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, ставити запитання та відповідати на них.
	8	Учень/учениця уміє логічно висловитися у межах вивчених тем відповідно до навчальної ситуації, а також у зв’язку зі змістом прочитаного, почутого або побаченого, висловлюючи власне ставлення до предмета мовлення; уміє підтримувати бесіду, вживаючи короткі репліки. Учень в основному уміє у відповідності з комунікативним завданням використовувати лексичні одиниці і граматичні структури, не допускає фонематичних помилок.
	9	Учень/учениця уміє логічно висловлюватися у межах вивчених тем, передавати основний зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, вживаючи розгорнуті репліки, у відповідності з комунікативним завданням використовує лексичні одиниці і граматичні структури, не допускає фонематичних помилок.
Високий	10	Учень/учениця уміє без підготовки висловлюватися і вести бесіду в межах вивчених тем, використовує граматичні структури і лексичні одиниці у відповідності з комунікативним завданням, не допускає фонематичних помилок.
	11	Учень/учениця уміє логічно і в заданому обсязі побудувати монологічне висловлювання та діалогічну взаємодію, використовуючи граматичні структури і лексичні одиниці у відповідності до комунікативного завдання, не допускаючи при цьому фонематичних помилок.
	12	Учень/учениця уміє вільно висловлюва­тись та вести бесіду в межах вивчених тем, гнучко та ефективно користуючись мовними та мовленнєвими засобами.
*Обсяг   монологічного висловлювання та кількість реплік у діалогічному мовленні, характер і тематика,  лексична і граматична наповнюваність визначаються вчителем відповідно до Програмових вимог   для кожного етапу навчання та типу навчального закладу.

                                                       Письмо*

Рівень навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень	Грамотність
			Припустима кількість орфографічних   помилок	Припустима кількість лексичних, граматичних та стилістичних помилок
Початковий	1	Учень/учениця уміє писати вивчені слова.  допускаючи при цьому велику кількість орфографічних  помилок.	8	9
	2	Учень/учениця уміє писати вивчені словосполучення.	6	9
	3	Учень/учениця уміє писати прості непоширені речення відповідно до комунікативної задачі проте зміст повідомлення недостатній за обсягом для розкриття теми та  інформативно насичений.	6	8
Середній	4	Учень/учениця уміє написати листівку за зразком, проте використовує обмежений запас лексики та граматичних структур, допускаючи помилки, які утруднюють розуміння тексту.	6	6
	5	Учень/учениця уміє написати коротке повідомлення за зразком у межах вивченої теми, використовуючи обмежений набір засобів логічного зв’язку при цьому  відсутні з'єднувальні кліше, недостатня різноманітність вжитих структур, моделей тощо	4-5	5
	6	Учень/учениця уміє напи­сати коротке повідомлення/ листа за зразком у відповідності до поставленого комунікативного завдання, при цьому вжито недостатню кількість з'єднувальних кліше та  посередня різноманітність вжитих структур, моделей тощо.	4-5	5
Достатній	7	Учень/учениця уміє написати коротке повідомлення за вивченою темою за зразком у відповідності до заданої комунікативної ситуації, допускаючи при цьому ряд помилок при використанні вивчених граматичних структур. Допущені помилки не порушують сприйняття тексту у роботі вжито ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітність  структур, моделей тощо.	4	4
	8	Учень/учениця уміє без використання опори написати повідомлення за вивченою темою, зробити нотатки, допускаючи ряд помилок при  використанні лексичних одиниць. Допущені помилки не порушують сприйняття тексту у роботі вжито  ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітність структур, моделей тощо.	3	3
	9	Учень/учениця уміє написати повідомлення на запропоновану тему,  заповнити анкету, допускаючи ряд орфографічних помилок, які не утруднюють розуміння інформації,  у роботі вжито  ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітність структур, моделей тощо.	3	2
	10	Учень/учениця уміє написати повідомлення, висловлюючи власне ставлення до проблеми, написати особистого листа, при цьому правильно використовуючи вивчені граматичні структури у відповідності до комунікативного завдання використовуючи достатню кількість  ідіоматичних зворотів, з'єднувальних кліше,  моделей тощо.	2	1
Високий	11	Учень/учениця уміє написати повідомлення, правильно використовуючи лексичні одиниці в рамках тем, пов’язаних з повсякденним життям. надаються при наявності несуттєвих орфографічних, які не порушують акту комунікації (британський або американський варіанти орфографії, орфографічні помилки в географічних назвах тощо).	1-2
	12	Учень/учениця уміє надати в письмовому вигляді інформацію у відповідності з комунікативним завданням, висловлюючи власне ставлення до проблеми, при цьому правильно використовуючи лексичні одиниці та граматичні структури.

Іноземна мова

ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

5—9 класи

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

           Основне призначення іноземної мови  — сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати і удосконалювати відповідно до власних потреб.

     Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

•   уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

•   уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

•   уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

•   уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

•   уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;

•   уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складаються з:

•   мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

•   соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

•   прагматичної компетенції, яка пов’язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

•   декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

•   практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

•   “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;

•   загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої дiяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

— усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі й у суспільстві;

— усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

— розуміння особливостей власного мислення;

— зіставлення іноземної мови з рідною;

— оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

— залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

— уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

— позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

— культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

— емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

— розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

— мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

— готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

— бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

— уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полiкультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу — носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У зв’язку з цим етапи мають свої цілі і завдання.

В основній школі (5—9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і як інструмента в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Оволодіння іноземною мовою все частіше розглядається не як накопичення певної суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, серед них і ті, які були об’єктом вивчення на уроках з інших навчальних предметів (міжпредметні зв’язки), і з власного життєвого досвіду. Зростає доля самостійної роботи учнів, урізноманітнюються види навчальної діяльності, активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов. Учні оволодівають уміннями читати різножанрову літературу, розуміти радіо- і телепрограми доступного рівня складності.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець дев’ятого класу відповідає рівню А2+ згідно з “Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”.

Враховуючи те, що вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками).

Вважається недоцільним у навчанні другої іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом—трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок  усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Варто зазначити, що у 5-му класі, з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід, не рекомендується введення вступних (пропедевтичних) курсів. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.

Слід зазначити, що значна кількість вправ і завдань, а також видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Необхідно застерегти від прямого перенесення всіх видів навчальної діяльності, які використовувались у початковій школі під час навчання першої іноземної мови, на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Учитель має добирати такі види вправ і завдань та використовувати такі види навчальної діяльності, які б співвідносилися із зазначеними вище чинниками. Всі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів — чітко вмотивованими.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунiкативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню А2+, визначеному і описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти.

АНГЛІЙСЬКА МОВА

5-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (родинні зв’язки, розпорядок дня) Одяг, їжа, напої Відпочинок і дозвілля (захоплення, вільний час, канiкули) Природа.  Погода Подорож (загальні відомості про Великобританію, Україну) Рідне місто/ село Свята і традиції Шкільне життя (навчальні предмети, робочий день, урок англійської мови)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості; — порівнювати предмети; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — вибачатися; — висловлювати свої враження, почуття та емоції.	What does he/she look like? He / She has blue eyes and dark hair. What’s she/ he like? She / he is kind and friendly. I like oranges. I love playing tennis. Oh, it’s my favourite colour. It’s yellow. Is he your friend? Yes, he is. He’s my best friend. I have done it. I have been to London. It’s interesting. Because I like it. Would you like some tea? Yes, please. No, thank you. Are you in my class, Ben? Yes, I am. You are very lucky. Oh, fantastic! Bravo, Ann! Well done, Nick.	Члени родини. Час. Щоденні справи. Предмети одягу. Продукти харчування. Напої. Види відпочинку та занять. Свята. Природні явища. Назви навчальних предметів. Види діяльності на уроці.		Часові форми: Pre-sent/Past/ Future Simple; Present; Perfect. Модальні дієслова: can, could, may, must, have to. Іменник: однина, множина (винятки); присвійний відмінок. Прикметник: ступені порівняння (двоскладові та багатоскладові прикметники). Прийменник: місця, напрямку, часу. Прислівник: частотні (seldom, sometimes, often), часу. Займенник: особові, присвійні, зворотні. Артикль: означений, неозначений.	Особливості інтонації речень з однорідними членами.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність  використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

НІМЕЦЬКА МОВА

5-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (родинні зв’язки, розпорядок дня) Одяг, їжа, напої Відпочинок і дозвілля (захоплення, вільний час, канiкули) Природа.  Погода Подорож (види транспорту, загальні відомості про Німеччину та Україну: місцехнахоження, столиці, міста) Свята і традиції Шкільне життя (навчальні предмети, робочий день, урок німецької мови)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості; — порівнювати предмети; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — вибачатися; — висловлювати свої враження, почуття та емоції.	Mein Cousin ist ordentlich/älter (als ich). Wie spät ist es?/Wie viel Uhr ist es denn? — Fünf vor drei. Sein ...  ist schöner/ größer als ... Darf/Soll/Muss ich ...? Ich will ... Schreib/Schreibt/ Schreiben Sie bitte! Wen fragst du? — Ich frage ihn. Er sagt/hat gesagt, dass ... Ist es gut/...? Gefält dir ...? Das Kleid/... gefällt mir (nicht). Das Kleid ist sehr hübsch. Isst du gern Fisch? — Ja, ich mag Fisch. Was hast du am/im/um ... gemacht?  Ich bin/habe ... Ich möchte gern nach ... fahren. Wo liegt ...? — Im Norden. Oh, wie schön!/... Viel Spaß! Schöne Ferien!	Члени родини. Час. Щоденні справи. Предмети одягу. Продукти харчування. Напої. Види відпочинку та занять. Свята. Природні явища. Назви навчальних предметів. Види дiяльності на уроці.		Іменник: Іменники в Dat. Дієслово: Imperativ. Модальні дієслова mögen, wollen, müssen, sollen, dürfen y Präsens. Минулий розмовний час — Perfekt.  Прикметник: Ступені порівняння. Займенник:  Особові займенники в Dat. i Akk. Ввічлива форма Sie. Присвійні займенники в усіх відмінках, крім Gen. Безособовий займенник es. Питальні займенники. Прийменник: Прийменники з іменниками в Akk. або Dat.	Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність  використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

На кінець 5-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють чіткі вказівки, прохання тощо, щоб задовольнити конкретні потреби, якщо мовлення достатньо чітке й повільне; — розуміють основний зміст короткого повідомлення; — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі.	— зв’язно описують місце, явище, об’єкт, подію; — будують висловлювання з опорою на текст, ключові слова, серію малюнків тощо; — передають зміст почутого, побаченого, прочитаного; — роблять послідовний виклад минулих подій; — повідомляють про повсякденну діяльність учня (вдома, у школі, в позаурочний час); — розповідають про певні події в особистому житті — своєму, своєї сім’ї, друзів. Обсяг висловлювання — не менше 10 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — відповідають на запитання щодо особистого життя (питання звучать чітко й у дещо сповільненому темпі); — роблять пропозиції, використовуючи репліки спонукального характеру; — реагують на  пропозиції, твердження тощо; — обмінюються інформацією; — під час спілкування демонструють володіння мовним та мовленнєвим матерiалом, набутим у попередні роки. Висловлення кожного — не менше 7 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають вголос і про себе (з повним розумінням) короткі тексти, побудовані на засвоєному мовному матеріалі; — знаходять  основну інформацію у  текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); — розуміють  зміст  листів, листівок  особистого характеру. Обсяг — не менше 400 друкованих знаків.	— пишуть особистого листа  з опорою на зразок; — пишуть короткі записки чи повідомлення з метою задоволення побутових повсякденних потреб; — пишуть на слух до 10 речень.

АНГЛІЙСЬКА МОВА

6-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні   компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (зовнішність, риси характеру) Покупки (відвідування  магазинів) Харчування (традиції харчування) Спорт (види спорту, Олімпійські ігри) Подорож (підготовка до подорожі)  Великобританія (Лондон) Україна (Київ) Шкільне життя (улюблений предмет)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати  якості особистості та вчинки людей; — порівнювати предмети і дії; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — вибачатися; — висловлювати свої враження, почуття та емоції.	— Your long blond hair is very pretty. — What’s your favourite  colour? — Red. — Is he clever? Is he nice? — Yes, he is. — Can he ride a bicycle? — Excuse me, what time is it? It’s eight o’clock. — What’s your favourite lesson? — Well, I don’t like history and  Anton doesn’t like mathematics. — What’s your favourite food? — I love chocolate! — What does he do? — He works at... — Have you ever been to...? — Yes, I have. No, I haven’t. Do you have to wear school uniform?	Зовнішність людини. Назви рис характеру. Види магазинів. Основний асортимент товарів. Ціна. Гроші. Розміри одягу. Назви страв. Види спорту. Види транспорту.  Предмети багажу. Проїзні документи. Визначні місця столиць. Види діяльності на уроках.		Дієслово: стверджувальна, питальна та заперечна форми діє- слова y Past Perfect та Past Continuous. Модальні дієслова: can, could, may, must, have to, should. Прислівник: частотні, ступеня (enough, too), часу (already, jast, yet, etc.) Сполучник: so, as...as, so...as. Займенники: yet, never з дієсловом у Present Perfect. Артикль: означений, неозначений, відсутність артикля.	Інтонація речень з порівняннями. Випадки наголошення прийменників, сполучників у реченнях.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність  використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

НІМЕЦЬКА МОВА

6-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні  компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (зовнішність, риси характеру) Покупки (відвідування  магазинів) Харчування (традиції харчування) Спорт (види спорту, Олімпійські ігри) Подорож (підготовка до подорожі)  Німеччина (Берлін) Україна (Київ) Рідне місто/ село (місцезнаходження; основні відомості) Шкільне життя (улюблений предмет)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати  якості особистості та вчинки людей; — порівнювати предмети і дії; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — вибачатися; — висловлювати свої враження, почуття та емоції.	Wie sieht dein Freund aus? Mein Freund sieht gut/... aus. Haben Sie eine Nummer größer? — Tut mir Leid. Was ist dein Lieblingsessen? — Mein Lieblingsessen ist ... Was isst du zum Frühstück/ ...? — Zum Frühstück/... esse ich ... Am liebsten esse ich .../ ... schmeckt mir sehr gut./ ...schmeckt mir nicht. Fahren wir doch nach .../Ich möchte aber lieber nach .../Ich will lieber ... Was brauchen wir noch? — Es fehlt noch .../Ich kann nicht ohne ... fahren./Ich glaube, dass ... Bitte eine Fahrkarte nach ...! — Einfach oder hin und zuruck? Wo warst du ...?— Ich war ... Wessen Buch ist das? —  Das ist Ninas Buch. /Das ist das Buch des Lehrers. Ich bin gegen mehr Hausaufgaben. Gute Reise!	Зовнішність людини. Назви рис характеру Види магазинів. Основний асортимент товарів. Ціна. Гроші. Розміри одягу. Назви страв. Види спорту. Види транспорту.  Предмети багажу. Проїзні документи. Визначні місця столиць. Види діяльності на уроках.		Іменник: Іменник в Gen. Gen. власних назв. Вживання іменників без артикля. Дієслово: Дієслова з невідокремлюваними префіксами. Минулий розповідний час (Präteritum). Прикметник: Відмінювання прикметників. Займенник: Вказівний займенник dieser. Неозначені займенники jeder, alle, einige, viele. Питальні займенники welcher, was für ein. Прийменник: Прийменники з Akk.: durch, für, ohne, gegen, um. Питальні речення з питальним словом  wessen.	Удоско-налення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність  використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

На кінець 6-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі; — розуміють основний зміст короткого  повідомлення.	— логічно будують  висловлювання за змістом почутого, побаченого, прочитаного, використовуючи при цьому прості зв’язні речення; — описують події, явища, об’єкти, людей, тварин; — висловлюють своє ставлення до предметів, осіб тощо; — дають свою оцінку явищам, подіям тощо; — характеризують персонаж казки, мультфільму, оповідання тощо; — роблять коротку тематичну презентацію; — роблять зв’язні повідомлення про свою/чиюсь діяльність, використовуючи набутий мовний матеріал адекватно до тем спілкування. Обсяг висловлювання — не менше 12 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією, висловлюючи свою думку, враження, ставлення щодо конкретних фактів, подій, явищ, пропозицій; — під час спілкування демонструють володіння мовним та мовленнєвим матеріалом, набутим протягом попередніх років. Висловлення кожного — не менше 8 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають  (з повним розумінням) короткі, прості тексти, побудовані на  знайомому мовному матеріалі; — знаходять основну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); — розуміють  зміст  листів, листівок  особистого характеру. Обсяг — не менше 500 друкованих знаків.	— підтримують  писемне спілкування із реальним або уявним другом по листуванню; — пишуть  на слух до 12 речень; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти (в межах 12 речень).

АНГЛІЙСЬКА МОВА

7-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, друзі (обов’язки в сім’ї, сімейні традиції) Харчування  (приготування їжі, сервiровка столу) Охорона здоров’я (відвідування лікаря, симптоми захворювань) Кіно і театр Спорт (спортсмени, спортивні змагання, клуби, секції) Великобританія (знайомство з визначними місцями Лондона) Україна (ознайомлення з основними пам’ятками культури Києва) Шкільне життя (позакласні заходи)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати  свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати свої враження, почуття та емоції; — надавати схвальну/несхвальну оцінку подіям, ситуацiям, вчинкам і діям; — просити і давати пораду, пояснення, допомогу.	I live in a small/big town/village of... A great shot, Nick. Well done! You are playing very well today. I’ve  got a cat called Spark. He’s red and slow. I love him. Do we have to meet early? I hate getting up early on Saturday. Are you going to come tomorrow? Of course, I am. How is your lunch? Delicious! What is the name of the place? Spell it, please. She is as...as... Can you...? Could you...? Are you allowed to go to bed when you like? — They let me do what I want. The film is produced by British team. The book was wаitten in 1947. It’s made of plastic. This letter will be sent tomorrow. This joke made me laugh.	Види домашніх обов’язків. Родинні свята. Кухонні прилади. Посуд. Види обробки продуктів харчування. Медичні заклади. Медичні працівники. Симптоми захворювань. Лікарські засоби. Спортсмени. Види спортивних змагань. Спортивні клуби, секції. Визначні місця. Види позакласних заходів.		Дієслово: стверджувальна, питальна та заперечна форми у  Present Perfect, Continuous. Пасивний стан дієслова (Present Simple, Past Simple). Модальні дієслова, модальні вирази: to be allowed to, to let / make smb do. Іменник: злічувані та незлічувані. So do I  Neither... nor...              Either... or...	Інтонація реплік погодження. Інтонація складного речення. Інтонація реплік поради та висловлення почуттів.	Знання культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність привести до спільного знаменника рідну й іноземну культури в межах змісту програми; — здатність використати  різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір  привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; —  використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

НІМЕЦЬКА МОВА

7-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні  компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, друзі (обов’язки в сім’ї, сімейні традиції) Харчування  (страви, посуд) Охорона здоров’я (відвідування лікаря, симптоми захворювань) Кіно і театр Спорт (спортсмени, спортивні змагання, клуби, секції) Німеччина (знайомство з визначними місцями Берліна) Україна (ознайомлення з основними пам’ятками культури Києва) Шкільне життя (позакласні заходи)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки; — розповідати про свої захоплення, уподобання; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати  свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати свої враження, почуття та емоції; — надавати схвальну/несхвальну оцінку подіям, ситуацiям, вчинкам і діям; — просити і давати пораду, пояснення, допомогу.	Du bist unerträglich. Lass mich in Ruhe! Typisch, dass du nicht hilfst! Ich kaufe nichts, weil ich kein Geld habe. Wie funktioniert das? Ich schneide den Braten. Mit einem Messer kann man gut schneiden. Ich möchte einen Teller Spaghetti, bitte. Du musst viel Obst essen, das ist gesund. Weinst du? Was ist passiert? Tut etwas weh? Was hast du denn? — Ich habe Fieber. Ich habe mich erkältet. Wir  treffen uns um acht am Kino. Ich bin fit, weil ich viel Sport mache. Wo fahrt ihr denn hin? Wieder nach Berlin? Schau mal hier auf die Karte: Das ist Berlin/ Kyjiw. Willkommen in Berlin/Kyjiw! Berlin/Kyjiw liegt ... Die wichtigsten Sehenswürdigkeiten sind...	Види домашніх обов’язків. Родинні свята. Кухонні прилади. Посуд. Види обробки продуктів харчування. Медичні заклади. Медичні працівники. Симптоми захворювань. Лікарські засоби. Спортсмени. Види спортивних змагань. Спортивні клуби, секції. Визначні місця. Види позакласних заходів.		Іменник:  Віддієслівні іменники. Дієслово: Допоміжне дієслово werden. Майбутній час (Futur I). Неозначена форма (Infinitiv Aktiv) з zu і без нього. Прикметник. Займенник: Неозначені займенники nichts, etwas, jemand, einer, keiner, was. Прийменник: Прийменники з Dat.: aus, bei, nach, seit, von, mit, zu, ab. Числівник. Речення: Підрядні речення причини.	Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	Знання культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність привести до спільного знаменника рідну й іноземну культури в межах змісту програми; — здатність використати  різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір  привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; —  використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

На кінець 7-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст короткого  повідомлення; — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі.	— логічно і послідовно, відповідно до навчальної ситуації роблять розгорнуте повідомлення в межах тематики, визначеної програмою; — передають  зміст прочитаного або почутого у формі розповіді, опису; — дають оцінку прочитаному або почутому; — роблять підготовлене повiдомлення, самостійно добираючи матеріал і використовуючи додаткові відомості. Обсяг висловлювання — не менше 14 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією на основі прочитаного, почутого, побаченого, висловлюючи при цьому свою думку. Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цілям, завданням  у межах програмної тематики. Висловлення кожного — не менше 9 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі). Обсяг — не менше 600 друкованих знаків.	— письмово передають інформацію адекватно цiлям, завданням спілкування, правильно оформлюючи повiдомлення залежно від його форми; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти (в межах 14 речень).

АНГЛІЙСЬКА МОВА

8-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Стиль життя (здоровий спосіб життя, розваги, друзі по листуванню) Шкільна бібліотека (вибір книг для читання, улюблений письменник /книга/ літературний герой) Засоби масової інформації (преса) Музика (музичні стилі, композитори, музиканти, виконавці, відвiдування концерту) Великобританія (географічне положення, клiмат, населення) Україна (географічне положення, клімат, населення) Шкільне життя (школи в Україні та за кордоном)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей і стосунки між людьми; — висловлювати власне ставлення до поведінки та вчинків людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки, ситуації, факти, явища; — розповідати про свої захоплення, уподобання, ідеали та спосіб життя; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати свої враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим, прослуханим (сумнів, подив, стурбованість, радість тощо).	Are you OK, Mark? You look worried. My favourite TV programme is... How often do you watch it? What a beautiful view! I’m having a great time. Look! I can see her. Rob likes school. However, he doesn’t like mathema- tics. Are you nervous? Yes, a bit. Can you name three  sports? Oh, er... it’s easy — basketball, badminton and baseball. How long have you lived there? I’m not sure you are right. I am fond of skating. What is your hobby? What would you like to do tonight? — I have no idea / I have a bad idea. I expect him to meet you soon. That’s brilliant! He had done it by 6 yesterday. The letter has been written by Helen. Please, forgive me. Never mind.	Повсякденні дії. Види дозвілля. Активний відпочинок. Кореспонденція. Літературні жанри. Робота в бібліотеці. Періодичні видання. Рубрики. Музичні жанри/інструменти. Географічні поняття. Види ландшафтів. Типи шкіл. Навчальний персонал. Система оцінювання. Правила поведінки.		Дієслово: стверджувальна, питальна форми дієслів в Present Perfect  (Acive, Passive), Future-in-the-Past. Модальні дієслова, модальні вирази: may, might. Непряма мова: стверджувальні речення; накази та прохання. Сполучники: if, when, as soon as, till, until, etc.	Особливості інтонації складносурядних та складнопідрядних речень.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки — соціальні правила поведінки; — здатність використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків; — правила вступу до розмови. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розумiти і при необхідності передавати нову інформацію; — використовувати нові технології.

НІМЕЦЬКА МОВА

8-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Стиль життя (здоровий спосіб життя, розваги, друзі по листуванню) Шкільна бібліотека (вибір книг для читання, улюблений письменник /книга/ літературний герой) Засоби масової інформації (преса) Музика (музичні стилі, композитори, музиканти, виконавці, відвiдування концерту) Німеччина (географічне положення, клiмат, населення) Україна (географічне положення, клімат, населення) Шкільне життя (школи в Україні та за кордоном)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей і стосунки між людьми; — висловлювати власне ставлення до поведінки та вчинків людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки, ситуації, факти, явища; — розповідати про свої захоплення, уподобання, ідеали та спосіб життя; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати свої враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим, прослуханим (сумнів, подив, стурбованість, радість тощо).	Interessieren Sie sich nicht für Fußball? — Doch! So laute Musik mag ich gar nicht. Darüber müssen wir diskutieren. Wer ist dafür? Ich bin dagegen. Ich mag klassische Musik. Ich spiele in einer Band. Was Interessantes/ Neues/... liest du? Ich lese gern ... , aber am liebsten lese ich ... Mein Lieblingsbuch/Lieblingsschriftsteller ist ... Die Hauptperson, die/welche  ... , gefällt mir gut/ gefällt mir nicht. Manchmal treffe ich mich mit meinen Freunden, um in die Bibliothek/ins Konzert zu gehen. Welches Gebirge? — Das Gebirge, durch das die Weser fließt. Wohnt ihr außerhalb der Stadt? — Nein, wir wohnen innerhalb. Der Vater arbeitet viel, damit die Kinder besser leben. Ich weiß nicht genau. Da bin ich nicht sicher. Es tut mir Leid. Schade. Ist das wahr? Ich freue mich…	Повсякденні дії. Види дозвілля. Активний відпочинок. Кореспонденція. Літературні жанри. Робота в бібліотеці. Періодичні видання. Рубрики. Музичні жанри/інструменти. Географічні поняття. Види ландшафтів. Типи шкіл. Навчальний персонал. Система оцінювання. Правила поведінки.		Іменник: Іменники іншомовного походження. Дієслово: Інфінiтивний зворот um ... zu + Infinitiv. Прикметник: Субстантивація прикметників. Займенник: Відносні займенники der, die, das, welche, welches. Прислівник: Займенникові прислівники worin, darauf ... Прийменник: Прийменники з  Genitiv: außerhalb, innerhalb, während, unweit, wegen, trotz. Речення: Підрядні означальні (Attributsätze). Підрядні речення мети (Finalsätze) зі сполучником damit.	Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	Знання  культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків; — правила вступу до розмови. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розумiти і при необхідності передавати нову інформацію; — використовувати нові технології.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

На кінець 8-го             класу  учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст текстів відповідно до тематики ситуативного спілкування; — вибирають необхідну інформацію з прослуханого. Використовують лінгвістичну і контекстуальну здогадку, спираючись на сюжетну лінію чи наочність.	— висловлюють свої переконання, думки, згоду або незгоду тощо у відповідь на отриману інформацію; — роблять стислі пояснення до плану або ідеї; — розповідають історії, сюжет книжки/фільму тощо і висловлюють своє ставлення/враження. Обсяг висловлювання — не менше 16 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — ведуть бесіду з однією чи кількома особами в межах певної ситуації спілкування, а також, використовуючи інформацію з прочитаного, почутого, побаченого; — беруть участь у діалогах різних типів, обмінюючись інформацією, висловлюючи свою думку, враження, ставлення щодо конкретних фактів, подій, явищ, пропозицій; — беруть участь у дискусії, аргументуючи свою точку зору. Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цiлям, завданням у межах програмної тематики. Висловлення кожного — не менше 10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі). Обсяг — не менше 700 друкованих знаків.	— передають у письмовій  формі зміст почутого, прочитаного, побаченого; — письмово передають інформацію адекватно цілям, завданням спілкування, правильно оформлюючи повiдомлення залежно від його форми; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти (в межах 16 речень).

АНГЛІЙСЬКА МОВА

9-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні  компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, друзі (автобіографія) Природа і погода (навколишнє середовище, охорона довкілля) Засоби масової інформації (телебачення і радіо, програми, ведучі, улюблена радіо-/телепередача) Молодіжна культура (зовнішність, захоплення, молодіжні організації, клуби, табори) Наука і технічний прогрес Великобританія (великі міста, пам’ятки культури) Робота і професія (професії, вибір професії)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей і стосунки між людьми; — висловлювати власне ставлення до поведінки, вчинків, думок, позицій інших людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки, ситуації, факти, явища; — розповідати про свої захоплення, уподобання, ідеали, спосіб життя, мрії, аргументуючи власний вибір; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати своє враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим, прослуханим (сумнів, подив, стурбованість, радість тощо); — надавати схвальну / несхвальну оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам і діям.	Would you like to come to a party next Saturday? Sure.  Nice day, isn’t it? Do you mind if I open the window? Where can I buy a ticket? How longf does it take to get to... by... I’m going to visit my granddad. I’m afraid I will be busy. Most of all I like to... It would be better... You’d better... You’d rather... In my opinion... As a matter of fact... It depends on... I’m terribly sorry to keep you waiting. The book is worth reading. I’m looking forward to hearing from you. What a surprise! Have a good trip! Would it be possible...? He asked if/ whether we had done it in time. He wanted to know why I was absent.	Особисті дані. Природні ресурси. Рослинний і тваринний світ. Види радіо- і телепрограм. Течії молодіжної культури. Клуби і товариства. Відомі вчені. Винахідники і винаходи. Пам’ятки культури. Характеристики   професій. Фактори впливу на вибір професії.		Дієслово: Future Tenses, Past Tenses, Passive Voice,  фразеологічні вирази, Герундій. Модальні дієслова, модальні вирази: must/mustn’t, should, may, ought to, can, will, might / could, need / needn’t. Складносурядні, складнопідрядні речення (Non-defining Clauses).	Вимова в цілому досить чітка для розуміння, незважаючи на присутність помітного акценту. Під час спілкування може виникати необхідність перепитувати та повторювати. Наголос у складних іменниках, прикметниках, прислівниках тощо.	Знання культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — цінності, ідеали, норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків; — правила вступу до розмови. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію; — використовувати нові технології.

НІМЕЦЬКА МОВА

9-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, друзі (автобіографія) Природа і погода (навколишнє середовище, охорона довкілля) Засоби масової інформації (телебачення і радіо, програми, ведучі, улюблена радіо-/телепередача) Молодіжна культура (зовнішність, захоплення, молодіжні організації, клуби, табори) Наука і технічний прогрес Німеччина (великі міста, пам’ятки культури) Робота і професія (професії, вибір професії)	— описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; — характеризувати якості особистості, вчинки людей і стосунки між людьми; — висловлювати власне ставлення до поведінки, вчинків, думок, позицій інших людей; — порівнювати предмети, дії, вчинки, ситуації, факти, явища; — розповідати про свої захоплення, уподобання, ідеали, спосіб життя, мрії, аргументуючи власний вибір; — запитувати та надавати інформацію про явища, події, факти; — аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку; — розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надання необхідних відповідей; — пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію; — висловлювати своє враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим, прослуханим (сумнів, подив, стурбованість, радість тощо); — надавати схвальну / несхвальну оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам і діям.	Ich  hätte gerne ... Was konkret willst du tun? Da die Getränkedosen ein ökölogisches Problem sind, will man ... Wann sehen die meisten Jugendlichen fern?/Ist Fernsehen schädlich? — Ich sehe meistens am Abend fern./Ich finde, dass ... Am  liebsten sehe ich ..., weil ... Was kommt jeden Tag im Fernsehen? Worum geht es in der Sendung? Stell mal das Radio an! Mit Radiohören habe ich meistens Probleme. Statt Radio zu hören, solltest du ... Du siehst toll aus! Entschuldigen Sie, wie komme ich/zu ...? — Gehen Sie an der Post vorbei und dann gleich wieder rechts.  Was ist für dich bei einem Beruf wichtig? — Meine Erwartungen an den Beruf sind ... Ich möchte ... werden. Weiteres zu meiner Person finden Sie in meinem Lebenslauf.	Особисті дані. Природні ресурси. Рослинний і тваринний світ. Види радіо- і телепрограм. Течії молодіжної культури. Клуби і товариства. Відомі вчені. Винахідники і винаходи. Пам’ятки культури. Характеристики   професій. Фактори впливу на вибір професії.		Іменник: Систематизація. Дієслово: Умовний спосіб Konditionalis I: Ich würde gern…. Інфiнітивні звороти statt ... zu + Infinitiv, ohne ... zu + Infinitiv. Прикметник: Особливі форми ступенів порівняння. Займенник: Систематизація. Прислівник: Ступені порівняння. Числівник: Систематизація. Речення: Підрядні речення місця.	Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	Знання культури спільноти або спільнот країни, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: — повсякденне життя; — умови життя; — міжособистісні стосунки; — цінності, ідеали, норми поведінки; — соціальні правила поведінки; — здатність використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; — вживання та вибір привітань; — вживання та вибір форм звертання; — вживання та вибір вигуків; — правила вступу до розмови. Правила ввічливості. Вирази народної мудрості.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію; — використовувати нові технології.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

На кінець 9-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст  текстів відповідно до тематики ситуативного спілкування, виділяючи головну думку/ідею, диференціюючи основні факти і другорядну інформацію; — вибирають необхідну інформацію з прослуханого. Використовують лінгвістичну і контекстуальну здогадку, спираючись на сюжетну лінію чи наочність.	— висловлюються відповідно до певної ситуації або у зв’язку з прочитаним, почутим, побаченим; — описують об’єкти повсякденного оточення, події й види діяльності, в яких учень бере участь; — розповідають про  повсякденне життя, про минулу діяльність, про плани на майбутнє, дотримуючись нормативного мовлення. Обсяг висловлювань — не менше 18 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — ведуть бесіду з однією чи кількома особами відповідно до комунікативної ситуації в рамках  тематики, визначеної програмою; — розширюють запропоновану співбесідником тему розмови, переходять на іншу тему; — адекватно поводяться у комунiкативних ситуаціях, демонструючи мовленнєву поведінку, характерну для носіїв мови; — використовують міміку та жести. Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цiлям, завданням, умовам спілкування  в межах програмної тематики. Висловлювання кожного — не менше 10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають  (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у  текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі); — переглядають текст чи серію текстів з метою пошуку необхідної інформації. Обсяг — не менше 800 друкованих знаків.	— заповнюють  анкету тощо; — пишуть поздоровлення, запрошення, оголошення; — пишуть записку; — повідомлення для друга / члена сім’ї; — пишуть  лист-повiдомлення у формі розповіді/ опису, висловлюючи свої враження, думки про особи,  події, об’єкти, явища, факти. Обсяг — не менше 16 речень.

ЗНО: письмова частина